Філософський клуб

                                          ФІЛОСОФСЬКИЙ КЛУБ

                                                «СКЕЛЯ ІСТИНИ»




Філософські науки мають значний інтелектуальний і моральний потенціал. Чим раніше молода людина поринає в процес філософствування, тим більше шансів вона має оволодіти навичками критичного мислення, можливістю і сміливістю користуватися власним розумом у повній мірі. Цим обумовлена мета діяльності філософського клубу, а саме: створення комунікативного простору школярів і викладачів. Програма роботи клубу визначає ту сукупність знань і умінь у галузі філософії, які необхідні для ознайомлення зі змістом її проблематики.

 

Перше засідання з теми:

«Істина бачиться розумом або відкривається у серці?»

 

При організації диспуту використовуються фрагменти творів Платона «Держава» і Юркевича «Серце і його призначення у духовному житті».

 

Треба розв’язати такі питання:

  • Як можна бачити істину розумом?
  • Можна лі з допомогою розуму пізнати існування?
  • Чому Платон стверджує, що з допомогою почуттів можна побачити тільки тіні речей?
  • Як почуття заперечують пошук істини?
  • Що таке світ розуму?
  • Чи може розум бути холодним і жорстоким, якщо так, то чому?
  • У чому перевага серця над розумом?
  • Чи помиляється серце?



Друге засідання з теми:

«Де закінчуються свобода і починається свавілля?»

 

Ми звертаємося до висловлювання Гегеля «Субстанція духу є свобода, тобто незалежність від якогось іншого, ставлення до самого себе»  (Энциклопедия философских наук. Том 3. Философия духа.), а також Ніцше: «Завоювати собі свободу і святе «Ні» перед обов’язком – для цього, брати мої, треба стати левом» («Так говорив Заратустра»).



Вирішимо такі питання:

  • Для чого потрібна свобода?
  • Чи суперечить вона моралі?
  • Як може бути вільний руйнівник?
  • Чи треба перебороти себе, щоб стати вільним?

 

Третє засідання з теми:

«Справедливість для себе або для загальної справи?»

 

Необхідно прояснити висловлювання Вольтера: «Таким чином, перше почуття справедливості породжується в нас не тою справедливістю, що ми повинні робити, але тою, яку повинні інші по відношенню до нас» («Еміль», або «Про виховання») і Ролса: «Мета справедливості як чесноти заклечається у виводі обов’язків і обставин» («Теорія справедливості»).  

 

Треба розсудити такі питання:

  • Чи завжди те, що є справедливим для тебе, справедливе для інших?
  • Як можна примірити різні розуміння справедливості?
  • Чому вимога справедливості передбачає розміркування, і недостатньо переживання невдоволення?  

 

Четверте засідання з теми:

«Можна лі вимагати любові, Кант або Сковорода?»

 

У диспуті використовуються положення етики боргу Канта і розуміння призначення любові згідно зі Сковородою. У центрі суперечки висловлювання Канта: «…встановлювати моральність під ім’ям обов’язку  в цілому розумно, так як, по-перше, не кожен хоче коритися» («Критися практичного розуму»); Сковорода відстоює, що не розум, а серце є підставою морального життя: «Ці чесноти серця людського як надійний корабель приводять нарешті, у гавань любові і їй поручає» («Начальная дверь ко христианскому добронравию»).

 

Повинно вирішити такі питання:

  • Чи може розум встановлювати правила поведінки?
  • Якщо людина усвідомлює, що здійснює погані вчинки, чому вона знову їх повторює?
  • Чи можна вважати це питання запереченням ролі розуму у моральному житті?
  • Як треба любити відповідно до вимоги розуму?



П’яте засідання за темою:

«У чому твій сенс життя?»

 

Треба розглянути дві протилежні точки зору у визначенні сенсу життя. Згідно з першою, сенс є один для всіх, тому що він полягає у служінні істині, як позначає С. Франк «Добро, вічність, повнота блаженної задоволеності, як і світло істини – все те, що нам потрібно, для того, щоб наше життя знайшла «сенс»» («Сенс життя»). Згідно з другою, він передбачає покращення умов життя, що веде до задоволення, як наголошу О.Конт:«У цьому випадку воно (позитивне) нагадує в філософії про необхідному призначення всіх наших здорових умоглядів - безперервно покращувати умови нашого дійсного індивідуального або колективного існування, замість марного задоволення безплідного цікавості» («Загальний огляд позитивізму»). Отже, сенс життя є універсальним чи індивідуальним?

 

Слід постановити такі питання:

  • Коли можна бути щасливим, якщо служити істині чи людям?
  • Як можна виправдати досягнення особистої користі?
  • Чи може бути милосердя сенсом життя?
  • Досягнення мети будь-якими засобами може бути інструментом реалізації сенсу життя?
  • Як діє людина, що підкоряється універсальному сенсу життя, і людина, яка вважає сенсом буття своє благополуччя?

 

Шосте засідання за темою:

«Істина відносна або абсолютна?»

 

Покажемо протилежні підходи до тлумачення істини в історії філософії як абсолютної, яку Кант описує: «Дві речі наповнюють душу завжди новим подивом і благоговінням, які піднімаються тим вище, чим частіше і наполегливіше займається ними наше міркування, – це зоряне небо над нами і моральний закон в нас» («Критика практичного розуму»). Тобто, людина, що їй підкоряється, слідує у житті моральному імперативу, тобто вимоги слідувати моральним нормам і ніколи не відступати від них. Слідування відносній істині можна показати з допомогою тези Протагора: «Людина є мірою всіх речей».Маємо на увазі, що істиною є те, що корисно людині, що забезпечує успіх. Але чи завжди це так? Можливо, що таке її розуміння призводить до виправдання поганих вчинків.

 

Необхідно вирішити такі питання:

  • Чи кожна людина готова до служіння абсолютній істині, якщо ні, то чому?
  • Як відноситься між собою служіння істині та віра в Бога?
  • Чи завжди бажання до осягнення істині призводить до отримання матеріальних благ?
  • У чому є подвиг Сократа?
  • Якщо людина отримала блага, то чому вона нещасна?
  • Що може переживати людина, яка по життю слідує тезі Протагора?

 

Сьоме засідання за темою:

«Єдність або ворожість?»

 

Треба осмислити два протилежних підґрунтя існування: бути ворожим або об’єднувати. Для розуміння першої позиції можна навести висловлювання Гегеля: «Протиріччя є душа розвитку» (Наука логіки). Мається на увазі, що оскільки протиріччя абсолютні, треба бути жорстоким і непримиренним. Розуміння суті протилежної позиції допоможе висловлювання М.Лосського: «Світ гармонії є досконале творіння Боже, що складається з безлічі істот, з яких кожне по своєму живе в Бозі і для Бога, і, в силу такого єдності мети, всі вони живуть також один в одному і один для одного» (Світ як органічне ціле). Вона передбачає, що якщо світ є органічним цілим, то треба бажати єдності і солідарності. Відповідно позначених позицій поставимо наступні питання:

 

Треба розв'язати такі питання:

  • Якщо ні, то можна лі відступити?
  • Війна допоможе вирішити протиріччя?
  • Коли слабкі є переможцями?
  • Бажання єдності допоможе спасти  світ?
  • До чого призводить ворожість і до чого – солідарність?